Початок

В 1988 Ємен був розділений на дві частини. Південний Ємен або народна демократична республіка Ємен, зі столицею Адан. Південний Ємен був єдиною країною близького сходу з комуністичною ідеологією, в якій керувала одна політична партія та була дружня до СРСР. Країна з великою територією. Більшість територія складає пустиня. Чисельність населення близько 2,5 мільйонів людей.
Північний Ємен або Єменська Арабська Республіка це ісламська держава, з населенням близько 7,5 мільйонів людей. Економіка Північного Ємену в порівнянні з Південним Єменом більш розвинена, а населення більш заможне.
Перед закінченням холодної війни, СРСР має свої внутрішні проблеми та послаблену економіку і поступово припиняє фінансування Південного Ємену. В наслідок послаблення впливу СРСР південний та північний Ємен починають переговори в сторону зближення двох країн. В 1990 році Ємен об’єднується в Єдину республіку Ємен.

Загострення

Керівництво об’єднаним Єменом бере на себе президент Північного Ємена Алі Абдала Саліх, який до цього керував країною одинадцять років. Колишній президент Південного Ємену Алі Салем Альбейт в наслідок домовленостей займає пост віцепрезидент. Столицею нової ісламської держави становиться місто Сана. Переважна більшість населення Ємену мусульмани. Зейдітскі шиїти становлять 35 відсотків населення, 65 відсотків становлять суніти.
Після об’єднання нова Об’єднана республіка Ємен відкрито виступає проти вторгнення США в Ірак, в ході війни в Перській Затоці. У відповідь на відкриту політику проти вторгнення в Ірак, країни заходу та арабські країни припиняють фінансування Об’єднаного Ємену. Саудівська Аравія депортує велику кількість Єменських громадян, які знаходились на заробітках в цій країні. Через скорочення фінансування в країні починається економічна криза, в наслідок якої посилюються суперечки у владі. Віцепрезидент Алі Салем Альбейт починає виступати за відновлення незалежності південного Ємену. Після ініціативи Салем Альбейта в країні розпочинається не тривала громадянська війна. Перемогу отримує Північний Ємен і до влади, на посаду віцепрезидент приходить міністр оборони Мансур Хаді.
В 1997 році в Ємені розпочинаються джихадіські повстання, в яких дуже активну участь приймає Аль Каїда. Аль Каїда починає боротьбу з силами, яких підтримує США. В Ємені розпочинають боротьбу з терористами. В 2004 році «зийдітські» шиїтські племена на півночі Ємену починають рух за захист своїх прав, мотивуючи це тим що до їхнім проблемам влада не приділяє належну увагу. І згодом розпочинають повстання. Повстанці мають анти американські погляди і називають себе «Хусітами», виходячи з імені свого лідера, який помер в тому ж році.
У травні 2007 року на півдні Ємену боротьба набула нового повороту. Протестні пенсіонери, яким кілька років не виплачували пенсії, почали організовувати невеликі демонстрації з вимогою рівних прав і припинення економічної і політичної маргіналізації на півдні. Оскільки популярність таких протестів зросла, кількість людей, які підтримують вимоги протестувальників, зросла. Зрештою, метою протестувальників була незалежність Південного Ємену. Реакція уряду на ці протести була зневажливою: протестувальників називали «відступниками держави». Це призвело до появи Південного руху, який виріс з вільної коаліції груп з різними підходами і цілями до більш радикальної групи, що виступає за повне відділення від півночі.

Арабська весна

В 2011 році Південний рух приймає участь у революції «Арабська весна», в наслідок якої президент Алі Абдала Саліх втратив владу, його змістив міністр оборони Мансур Хаді. Мансур Хаді почав переговори, щодо послаблення режиму та переходу на більш демократичний стиль правління.
2014 рік Хусіти, при відсутності реальної політичної влади в регіоні починаю загострювати обстановку.
В 2015 Сили хуситів, що контролюють столицю країни — Сану, і союзники, вірні колишньому президенту Алі Абдулли Салеху зіткнулися з силами, лояльними до уряду Абд Раббо Мансуру Хаді, який знаходиться в Адені. Аль-Каїда на Аравійському півострові (АКАП) і Ісламська держава Іраку і Леванту також здійснювали напади. Аль-Каїда контролює території в глибинці країни, а також уздовж ділянки узбережжя.

21 березня 2015, після захоплення Сани та уряду Ємену, Революційний комітет Ємену на чолі з хуситами оголосив загальну мобілізацію для повалення уряду Хаді й переселення їх до південних провінцій. Наступ Хуті разом зі союзниками й озброєними формуваннями лояльними до Салеха розпочався наступного дня з боїв у мухафазі Лахдж. 25 березня Лахдж був захоплений Хуті, який потім розпочав наступ на передмістя Адена — місце розташування уряду Хаді;

Коаліція та Іран

На фоні даного конфлікту Саудівська Аравія звинувачує Іран, населення якого переважно шиїти в підтримці хуситів і вважає захоплення влади хуситами незаконним. Також Саудівська Аравія прагне не дати можливості хуситам використовувати Баб-ель-Мандебська протока, який являться одним з важливих вузлів транспортування нафти. Саудівська Аравія організовує коаліцію із дев’яти переважно сунітських країн, для зміщення сунітів і повернення до влади Мансура Хаді.
Коаліція отримує значну військову та розвідувальну допомогу зі сторони США. ООН накладає ембарго на продаж озброєння хуситам та їх союзникам.
В липні 2015 року коаліція захоплює місто Аден і там розміщує свій штаб. В Аден повертається Мансур Гаді. Попри значну перевагу в озброєнні, війська коаліції не мають досвіду ведення бойових дій в таких умовах. Після зупинення просування військ і не отримавши військову перевагу , коаліція починає бомбардування території. Внаслідок бомбардувань страждає мирне населення і цивільні об’єкти, що призводить до осудження ООН дій коаліції. Мирні переговори не дають результатів. Коаліція накладає ембарго на контрольовані хуситами порти і аеропорти: Сана, Хадейда.

Гуманітарна криза та невизначеність

В кінці 2016 року в країні починається гуманітарна катастрофа. Через нестачу їжі та медикаментів, а також внаслідок міграції громадян в середині країни. Одночасно починається епідемія «халери».У 2017 році за підрахунками ООН близько чверті країни знаходяться на грані голоду.
2017 рік Алі Абдулла Саліх розриває співробітництво з «хуситами», щоб спробувати політично зблизитись з Саудівською Аравією. Як помсту «хусити» проводять замах на Саліха. Водночас в Адені Мансур Гаді не справляється з укріпленням своєї влади, а організація Південний рух створює сепаратистку організацію «Перехідна рада».
«Перехідна рада» отримує підтримку від ОАЕ, які відділяються від «Коаліції». При підтримці ОАЕ «Перехідна рада» захоплює місто Аден, а згодом і острів Сакотра, який входить до інтересів ОАЕ, але згодом через втручання Саудівської Аравії покидає острів.
2018 рік Коаліція у відповідь на удари Ємена посилює бомбардування, переважно територію «хуситів» та намагається відрізати «хусітів» від порту Хадейда. ОАЕ концентруються на боротьбі з Аль Каїдою, яка користуючись загальною дестабілізацією посилює свій вплив на аравійському півострові. В країні все більше розвиваються терористичні організації в тому числі і ІДІЛ. Країна роздроблена, а населення на межі голоду. ООН фіксує найбільшу гуманітарну кризу на планеті. Країна по офіційним даним втратила близько 10 000 громадян.
2019 рік проходить зближення керівництва Мансур Хаді та «Перехідної ради», для боротьби з «хусітами» та Аль Каїдою. Це об’єднання підтримала «Коаліція» та її союзники. В наслідок війни Саудовська Аравія збільшила закупки озброєння.
15 вересня 2021 року Кабінет Міністрів продовжив до 28 лютого 2022 року застосування персональних спеціальних економічних санкцій згідно з резолюцією Ради безпеки ООН щодо Республіки Ємен.

В країні продовжуються бойові дії та теракти.