День Збройних сил України

6 грудня День ЗСУ — святковий день, який для багатьох із нас не просто свято, а – день, коли змішуються так багато емоцій. Сьогодні ми поздоровляємо один одного, згадуємо побратимів, напевно кращих із нас, тих хто віддав життя захищаючи свою країну, своїх друзів, майбутнє своїх нащадків.

За останні вісім років ми пережили: зради, перемоги, біль, слйози та тривогу. Виконуючи завдання ми навчилися не переживати за себе, а думати про близьких та рідних. Для більшості з нас це була перша війна, перші три доби страху, потім ейфорії, госпіталь і знову непереборне бажання повернутись… Туди де – свої, де побратими, де війна. 

Але сьогодні хочеться говорити про хороше: поздоровити друзів, побратимів і тих, хто ризикуючи життям досі там на передовій спить в холодному окопі, жартує с того, с чого звичайна людина навряд чи б жартувала. 

Тому про хороше….

В 2021 році наша армія посіла 25 місце в міжнародному рейтингу.

Що враховує міжнародний рейтинг?

• Людські ресурси; 
• актуальну потужність сухопутних, військово-морських та повітряних військ; 
• логістичні можливості держави (зокрема для переміщення військ); 
• паливні ресурси; 
• фінансові можливості та витрати на оборону; 
• географію (протяжність кордонів тощо). 

Якщо б в цей список враховували бойовий дух та професійність наших військових то я вважаю, що ми б ввійшли в трійку лідерів, і з легкістю потіснивши Російську федерацію. Але поки залишається тішитись 25 місцем.  

Також треба зазначити, що до ЗСУ поступають новітні системи озброєння такі, як:

Ударні безпілотники “Байрактар” 

Ракетні комплекси “Нептун” 

Ракетні комплекси “НЕПТУН”

ПТРК “Джавелін” 

Та інші, – не будемо розкривати всі секрети нашого війська. Хоча більшість зразків придбані за кордоном, але ми, як і вся Україна, маємо надію на повномасштабне відродження ВПК України. Адже ми змогли відродитись, як потужна армія з руїн і це я кажу без перебільшень. 

Трохи історії свята Дня ЗС України 

День Збройних Сил України символічно збігається з початком  Першого Зимового Походу армії УНР (1919 – 1920). 

 Це був рейд військових з’єднань Армії Української Народної Республіки по тилах радянських та білогвардійських військ. 

У листопаді 1919р. головнокомандувачі Української Галицької Армії таємно від Наддніпрянської армії (УНР) підписали договір з армією російських 

монархістів, про перехід УГА під владу Денікіна. Внаслідок цього, дві армії-побратими УНР та УГА, після кількамісячної боротьби з об’єднаним фронтом, врешті обрали різні вектори руху. 

  Таким чином, у листопаді того ж таки 1919 року майже знищена боями та пошестю тифу, “Армія УНР” виявилась затиснутою у «Трикутнику Смерті» в районі Старокостянтинова . На півдні та сході України діяла Добровольча армія Денікіна, на заході ― польське військо, на півдні ― червона армія. Під тиском переважаючих сил противника Армія УНР змушена була відійти на південь, під її контролем залишалась невелика територія в районі міста Любар Волинської губернії.