«Дорога життя» – хроніки війни Харківщини
Своїх на війні не кидають! – таке гасло в 242 ОБ ТРО ЗСУ. Хлопці рухалися вночі, розтягнутим ланцюжком. Коли дійшли до межі лісосмуги, залягли.
Учасник групи, який ішов крайнім справа, виявив ініціативу і пішов перевірити фланг. Через хвилину звідти пролунали постріли. Це викрив себе ворожий секрет. Виявилося, що лісосмуга зайнята орками, які були готові знищити усю групу. Хлопці відійшли, їх наздоганяв, але, на щастя, не здогнав, мінометний обстріл.
Виявив російський ворожий секрет і тим спас 13 своїх товаришів боєць з позивним «Льова». 19-річний, наймолодший у своїй роті, завжди веселий, підтягнутий, оптимістичний. У роті його дуже любили.
Позивний “Льова”
Незадовго перед його виходом на це завданням ми з ним розговорилися про особисте, про рідних. Льова сказав, що не приховував від батьків, що пішов воювати. Вважав за краще, якщо вони знатимуть це і будуть готові до будь-яких новин. На жаль так і вийшло, “Льова” загинув від куль ворожого російського секрету.
Його загибель дуже важко переживала уся рота, а командир ходив аж чорний: «Я ж сам його до нас привів, та ще й радів, що такий мотивований, розумний, спраглий до навчання хлопець буде у мене служити». Додавало гіркоти те, що тіло Льови залишалося на місці загибелі. Забрати тіло було дуже складно з огляду на те, що позиції орків знаходилися недалеко, а місце загибелі – було чітко пристріляне. Тобто, це було дуже небезпечно.
Повернути тіло загиблого побратима додому – найвищий обовязок для бійців ТРО ЗСУ
Товариші щодня протягом тижня розробляли план, як повернути тіло загиблого побратима, прораховували варіанти, з і врешті-решт на перефарбованому броньованому інкасаторському автомобілі серед білого дня, використовуючи принцип несподіваності, виїхали до усе тої ж посадки. Разом з ними рушили й мінери – зйомка з дрона показала, що тіло могло бути заміновано. Діяли блискавично, провели протимінні заходи, вкинули тіло у фургон і дали газу. Орки почали накривати мінами, протягом ще майже 15 кілометрів по ним працювала артилерія але група вискочила без втрат.
Поховали Льову на його рідній Чернігівщині, у рідному селі. Люди ставали на коліна, проводжаючи героя у останню путь.
Наші герої
P.S. Командування та особовий склад батальйону 242 ОБ ТРО ЗСУ направили клопотання про нагородження солдат державною нагородою «Герой України» – за проявлену мужність та порятунок життів побратимів.Своїх на війні не кидають!